Правове регулювання та відповідальність за засмічення природоохоронних зон

Території природно-заповідного фонду створюються з метою збереження природного різноманіття. Проте, має місце парадоксальна ситуація, коли саме ці ділянки, особливо у прилеглих до приватного сектору зонах, систематично перетворюються на несанкціоновані місця накопичення сміття та відходів побуту населення.

Працівниками комунального підприємства «Плесо» на постійній основі здійснюється огляд та прибирання територій заказників і прибережних зон. Однак, результати регулярних обходів демонструють стійку тенденцію до повторного накопичення побутових та будівельних відходів. Даний факт викликає глибоке занепокоєння та вимагає системного вирішення.

Фіксуються неодноразові звернення від відвідувачів: «Чому тут забруднено? Чому не проводиться прибирання?». У відповідь на це, необхідно акцентувати увагу на першопричині: джерелом засмічення є людська діяльність. Відходи не виникають самостійно, їх розміщують громадяни, які згодом висловлюють претензії чи подають скарги, виходячи з хибного переконання, що обов’язок з ліквідації повністю покладається на комунальні служби. Критично важливим є усвідомлення: доки не буде прийнято особисту відповідальність кожною людиною, чистота природних територій залишатиметься під загрозою.

Згідно зі статтею 46 Закону України «Про охорону земель», забороняється несанкціоноване скидання та розміщення відходів на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також у межах водоохоронних зон. Стаття 239 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення правил благоустрою — від 340 до 1360 гривень для фізичних осіб.

Екологічна свідомість є запорукою збереження довкілля. Вона передбачає не лише недопущення залишення сміття, але й активну громадянську позицію щодо реагування на факти порушення. У випадку виявлення скидання побутового чи будівельного сміття у природоохоронній зоні, громадяни мають право ініціювати дії:
• Виклик правоохоронних органів (Поліції).
• Фіксація порушення за допомогою технічних засобів (відео-, фотофіксація).

Закликаємо робити таких порушників публічно відомими, оскільки їхні дії кваліфікуються як злочин проти навколишнього природного середовища.

Ми переконані, що лише спільна та консолідована діяльність — громади, комунальних служб та особисто кожного мешканця — дозволить забезпечити та підтримати чистоту природних територій. Джерелом забруднення є людина, і лише людина має потенціал це припинити.