Озеро Вербне — природа потребує не господарів, а союзників

📍 м. Київ, Оболонський район
 Іхтіолого-ботанічний заказник місцевого значення

Озеро Вербне — це іхтіолого-ботанічний заказник місцевого значення, створений у ще у 1994 році з метою збереження рідкісних видів риб і водної рослинності. Це одна з небагатьох водойм Києва, де ще зберігається баланс між природою та впливом людини. Територія заказника належить до природно-заповідного фонду (ПЗФ) України й перебуває під охороною держави.

На території заказника заборонено будь-яку діяльність, яка може завдати шкоди природному поширенню рослин та тварин — зокрема, рибальство, вирубування, випалювання прибережної рослинності, засмічення, розведення вогнищ, організацію стихійних пляжів або паркувальних майданчиків.

Незважаючи на інформаційні знаки, які встановлені навколо озера, спеціалісти КП «Плесо» регулярно фіксують порушення природоохоронного режиму. На берегах озера постійно перебувають рибалки, які ігнорують заборону, що є порушенням  вимог режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

На зауваження працівників підприємства громадяни зазвичай відповідають:

«Я тут рибалю 20 років… » або «Я вперше про це чую… »

Інформація про те що це не просто водойма, а охоронна територія – заказник, і вилов риби тут заборонено – сприймається як жарт. Однак закони природи — не менш важливі, ніж правила дорожнього руху. Порушуючи їх, ми нищимо середовище, яке не здатне себе захистити.

Під час одного з останніх обстежень, спеціалісти КП «Плесо» фіксували випадок, коли місцева жителька вирубувала очерет вздовж берегової лінії, що є порушенням вимог режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду, та тягне за собою адміністративне правопорушення і карається відповідним штрафом згідно із чинним законодавством. На зауваження про те, що це заказник, і така діяльність заборонена законом, жінка не розгубилась та з натхненням пояснила:

— «Ми хочемо зробити тут пляж. Щоб діти мали де гратись. І ви маєте нам допомогти!»

Ми, звісно, намагалися пояснити, що заказники створені для збереження дикої природи, а не для «покращення умов» під уявні стандарти комфорту. На що почули безапеляційне:

— «Заповідники створені для людей. Я тут живу, і я буду тут робити, що вважаю за потрібне»

Такі випадки свідчать, що людина вважає, що природа — її власність, і вона перестає бачити межу. Очерет для неї — не екосистема, а “зайва трава”. Птах — не частина балансу, а “шумний сусід”. Озеро — не жива структура, а “місце для шашликів”.
Крім того на Вербному є обладнана зона для купання, з кабінками для переодягання, зручними входами у воду. Але це не скасовує вимоги дотримання відпочиваючими природоохоронного режиму навколо озера.

І говорячи прямо: Заповідники створені не для людей. Вони створені для збереження природи.

Це — простір, де людина має поводитися не як господар, а як гість із повагою й турботою. Бо саме тут — у заростях комиша, очерету, на спокійній воді, у тіні верб — виживає те, що ще лишилося живим поруч із нами. Природа не створена для нашої зручності. Вона існує не «завдяки нам», а незважаючи на нас.

Окрема проблема — сміття, яке залишають після себе відвідувачі. Ми постійно, при оглядах об’єктів природно-заповідного фонду, і даного зокрема, чуємо слушне зауваження — «Дивіться, скільки тут сміття! І чому ви нічого не робите?»

Фахівці КП «Плесо» постійно прибирають це озеро, і кількість відходів шокує навіть досвідчених працівників. Але основне питання не в тому, хто прибирає, а в тому, хто смітить.

Нажаль,  у масовій свідомості людей існує дивна логіка: «я прийду, насмічу, а комунальна служба прибере». Однак сміття не з’являється нізвідки. Його залишає саме людина — мешканець, відпочивальник, гість. Складається враження, що  КП «Плесо», або інша комунальна служба, має чергувати в кожному кутку міста, аби миттєво забрати недопалок або стаканчик з-під кави. Але в нас не армія співробітників. І не бездонні бюджети. Ми намагаємося тримати цей живий простір у порядку, але поки кожен із нас не усвідомить:  ти не просто гість у природі — ти частина відповідальності за неї — нічого не зміниться.

Адже коли ви прибираєте — ви прибираєте за собою. А не «допомагаєте комунальникам». Ви повертаєте природі те, що у неї відібрали.

Варто зауважити, що відповідно до законодавства засмічення прибережних зон карається відповідним штрафом.

На прикладі озера Вербне відображається наше ставлення до природи загалом. Відсутність поваги, розуміння й базової екологічної культури — це проблема не одного об’єкта, а міста в цілому. І якщо ми хочемо, щоб наші діти дихали чистим повітрям, бачили латаття на озерах і слухали спів водяних птахів, нам слід змінити риторику — і дбати про природний простір, який ми зобов’язані зберегти. Природа не просить багато. Вона просто хоче, щоб ми згадали, що ми — не її господарі. Ми — її частина.

Тому просимо мешканців та гостей міста:

не залишати після себе сміття;
не знищувати прибережну рослинність;
не здійснювати вилов риби в межах заказника;
робити зауваження тим, хто порушує природоохоронний режим об’єктів природно-заповідного фонду (при потребі дзвонити 102)